У Міжнародному суді ООН в Гаазі в середу, 20 вересня, під час розгляду справи про геноцид у позові України проти Росії виступають 32 держави, які вирішили долучитися до процесу. Першою слово взяла Німеччина та відкинула всі заперечення Росії щодо відсутності юрисдикції суду розглядати справу.
«На момент порушення справи Україна і Росія, безсумнівно, дотримувалися діаметрально протилежних поглядів щодо того, чи несе Україна відповідальність за акти геноциду на своїй території», – зазначила представниця від Німеччини Вібке Рюкерт, уповноважена з міжнародного права дипломатка у Міністерстві закордонних справ Німеччини.
Цей аргумент прозвучав у відповідь на заперечення від Росії, висунуті під час слухань 18 вересня, що позов є «безнадійно помилковим» і суперечки щодо геноциду між Україною та Росією немає, а відтак немає підстав і обговорювати Конвенцію щодо запобігання геноциду у Міжнародному суді.
«Запобігання геноциду і покарання за нього – предмет і мета конвенції. Однак Україна не звинувачує Росію у вчиненні геноциду. Україна також не звинувачує Росію в нездатності запобігти геноциду або покарати за нього. Навпаки, Україна стверджує, що геноциду не було. Вже одного цього має бути достатньо для відхилення справи», – заявив представник Росії, посол РФ в Міжнародному Суді ООН Геннадій Кузьмін.
На даному етапі Міжнародний суд ООН розглядає заперечення Росії щодо того, чи має суд юрисдикцію вирішувати цей спір між Україною та Росією. Українська сторона вимагає притягти Москву до відповідальності за спотворення поняття «геноцид» для виправдання нападу: Росія заявляла, що намагалася запобігти геноциду на сході України.
Читайте також: «Аналізуємо понад 100 тисяч воєнних злочинів РФ щодо наявності геноцидного умислу» – представник ОГП
Юристи, які захищали Росію в суді, наполягали, що оголошуючи про початок так званої «спецоперації» російський президент Володимир Путін не посилався на Міжнародну конвенцію ООН щодо запобігання геноциду. Проте українська сторона під час слухань 19 вересня навела приклади того, що російські дипломати таки посилалися на Конвенцію, виправдовуючи вторгнення, і зокрема, мова йшла про виступ посла РФ при ООН Василя Небензі.
Німеччина під час слухань навела чотири причини, чому Міжнародний суд ОО не повинен відкидати цю справу. Це наявність спору між Україною та Росією щодо того, чи мав місце геноцид, нечіткі формулювання у Конвенції щодо того, як саме потрібно зупиняти геноцид – і суд має дати цьому оцінку. А також посилання Росії на Конвенцію, щоб «виправдати іншу дію, яка в іншому випадку була б явно незаконною, відповідно до міжнародного права» та право звертатися до суду для усіх підписантів Конвенції, якими є і Росія, і Україна.
Представники України та інших держав-учасниць судового процесу наголошували на тому, що Україна намагається вирішити спір щодо геноциду через суд, у той час як Росія вдається до застосування сили.
«Росія звинувачує Україну у зловживанні процесуальними нормами. Росія каже, що Україна посилається на конвенцію про геноцид як, цитую, «привід». Передбачуване зловживання з боку України полягає в тому, що вона прагне мирного вирішення спору в цьому суді. Фактичне зловживання Росією конвенцією про геноцид є повномасштабним вторгненням в Україну. Ця різниця говорить сама за себе», – заявив у суді адвокат України, юрист групи Covington&Burling Джонатан Гімблет.
У березні 2022 року суд ООН став на бік України, ухваливши рішення, що Росія повинна «негайно зупинити» свої військові дії. Росія це рішення суду ігнорує.
Раніше цього року суд прийняв до розгляду клопотання 32 союзників України про приєднання до справи на боці Києва. До них належать усі країни Європейського союзу, крім Угорщини, Велика Британії, Канада, Австралія й інші союзники України, але не США.
Міжнародний суд у Гаазі був створений після Другої світової війни для розгляду правових скарг, поданих державами щодо ймовірних порушень міжнародного права. Це найвища судова установа ООН. Рішення Міжнародного суду є обов’язковими, але він не має прямих засобів їх виконання.
Експерти, яких цитує агентство Reuters, заявили, що рішення на користь Києва не зупинить війну, але може вплинути на майбутні репараційні виплати.
