Критика на адресу голови Нацбанку України, зокрема й з парламентської трибуни, й ще більшою мірою результати електронного декларування свого майна українськими чиновниками, включаючи й народних депутатів, завдали серйозного удару по українській банківській системі. Потенційний вкладник міркує: якщо еліта не несе свої великі гроші в банк, то чому я маю ризикувати своїми копійками?
Було б помилкою передчасно ховати банківську систему. У країні, як виглядає, ще досить здорових і стійких банків, як своїх, так і з іноземним капіталом, які без проблем виконують свої зобов’язання перед бюджетом і нормативи, встановлені Нацбанком, виплачують доходи за акціями й депозитами. Зі зростанням фінансової грамотності населення, а цей процес ніхто й ніщо, зокрема й криза, не може зупинити, відновлюватиметься й довіра до банків. Але сподіватися, що це станеться само собою, не варто. Один з працюючих варіантів — приклад успішних установ.
Так, у суботу «Ощадбанк» підтвердив статус одного з найбільших платників податків банківського ринку, посівши друге з 50 місць у рейтингу ДФС. За 9 місяців банк сплатив близько 1,7 мільярда гривень податків, зборів і обов’язкових платежів, їм отримано 410,7 мільйона гривень прибутку.
А прибуток «Першого українського міжнародного банку» (банк Ахметова – ред.) за 9 місяців становив 276 мільйонів гривень проти 555,6 мільйона збитків за аналогічний період минулого року. Загальний дохід банку в січні — вересні становив 2,6 мільярда гривень. Чисті відсоткові доходи досягли 1,5 мільярда, комісійні доходи — 688,4 мільйона гривень. І, що найцікавіше, корпоративний кредитний портфель банку досяг 29 мільярдів гривень, кредити фізичним особам — 6,7 мільярда.
Незалежний банківський експерт Єгор Перелигін у розмові назвав деякі ключові показники банківського сектора, які не жахають, а навіюють певний оптимізм. Фінансовий результат українських банків на 1 листопада порівняно з підсумками 2015 року помітно поліпшився й з мінус 66,6 мільярда гривень піднявся до 11,6 мільярда (але теж з мінусом). Резерви за активними операціями за цей же період зросли з 321 до 336 мільярдів, регулятивний капітал — з 131 мільярда до 141 мільярда гривень, а показник достатності капіталу — з 12,7% до 14,4%.
Кошти комерційних банків у НБУ за цей період збільшилися з 27,4 мільйона гривень до 44 мільйонів, кошти на кореспондентських рахунках у інших банках — з 129,5 мільйона до 138 мільйонів, кошти банків у цінних паперах — з 199 до 215 мільйонів гривень. Зростання не вибухове, але, безумовно, помітне.
За словами Перелигіна, оздоровлення банківської системи визначає позитивну динаміку, що спостерігається і в економіці. Про це свідчать її ключові показники. Якщо в січні 2016 року індекс споживчих цін, тобто інфляція була на рівні 40,3%, то за січень — вересень вона опустилася до 14,5%. Виріс індекс промислового виробництва. У січні він становив 1,7%, а за січень — вересень піднявся до 2%.
Досить упевнене зростання показав індекс внутрішньої торгівлі. Якщо в січні він був на позначці 1,4%, то за січень — вересень добрався до 3,3%. Пішов угору і такий показник, як індекс будівництва, що впливає на багато галузей промислового виробництва. З 11,4% у січні за дев’ять місяців він становить 13,2%. Радує й експорт. У січні — серпні порівняно з таким же періодом 2015 року він зріс на 8,6%.
Утім, експерт не схильний переоцінювати досягнення української економіки, й зокрема банківської системи. Він зауважує, що в період гострої кризи банкам довелося взяти удар на себе. А Нацбанк як кредитор останньої інстанції почав дуже швидко й дуже різко діяти, щоб виконати свої конституційні обов’язки. Спочатку це була виключно монетарна експансія вільної гривні в банки, що хитаються. Не допомогло. Але з приходом у НБУ нової команди (на чолі з Валерією Гонтаревою), на думку Перелигіна, у банківській системі почала впроваджуватися сувора дисципліна, й почалося реальне очищення банківського сектора.
«Очищення було абсолютне необхідним», — запевняє експерт. Гравці банківського сектора, що працювали у виведених сьогодні з ринку установах, добре розуміли причини для таких рішень. Можливо, щодо деяких з них були допущені якісь протиріччя. Не завжди можна було економічно обгрунтувати й пояснити, особливо пересічним вкладникам, причину, через яку банк оголошувався неплатоспроможним. Але якщо копнути глибше, підкреслює Перелигін, то всі виведені з ринку банки порушували або законодавство, або стабільність системи, або навіть перебували під крилом криміналу.
Сьогоднішню кризу породило, по-перше, те, що банки або їхні власники залучали гроші громадян на депозити, а потім за допомогою різних складних комплексних операцій виводили ресурс на свої компанії, констатує експерт. За його словами, для цього використовувалися так звані інсайдерські або фіктивні кредити, а далі відбувалося надування капіталу банків. Іншими словами, це була крадіжка фінансового ресурсу громадян.
Одночасно багато крупних корпорацій залучали кредити на розвиток, на розбудову бізнесу, але при цьому заздалегідь знали, що їм набагато дешевше прийти до суду й домовитися, тобто купити судове рішення, ніж погашати свою позику. Як правило, така схема застосовувалася щодо кредитів, які перевищували мільйон доларів. Отже, проблема виведення банків — це не проблема Нацбанку. Причину слід бачити в тотальній корупції в правовій, законодавчій і силовій системах держави, стверджує Перелигин.
Він говорить не лише про причини банківської кризи, а й пропонує програму виходу з неї, яку, звісно, реалізовувати має Нацбанк. За словами експерта, НБУ треба за будь-яку ціну завершувати початі реформи — без цього нічого не вийде. «Систему треба регулювати таким чином, — радить Перелигін, — щоб не дозволяти кризі перекочуватися з банківської в інші сектори економіки й нарешті почати все аналізувати й регулювати у форматі макропруденціальному, якого зараз немає. Нацбанк має допомагати всьому банківському сектору у створенні стратегії розвитку й контролю».
Експерт визнає, що дії НБУ з очищення банківського сектора були для банків, а також і для громадян країни шоковою терапією. Адже з ринку виведено понад 80 установ. У той же час Перелигін стверджує, що лікування цим жорстким методом не завершене. На його думку, слід створювати банківську систему, яка відповідатиме потребам економіки України через рік, три роки або п’ятнадцять років, і думати про те, що буде після завершення трирічних економічних циклів.
У той же час він погоджується, що сьогодні жорстку терапію слід було б дещо притримати… до остаточної стабілізації національної валюти. На його думку, інфляційне таргетування, яке проводить сьогодні Нацбанк, — правильна система, що дозволяє воювати з інфляцією. «Але є ще один чинник, який треба усунути, — зазначає Перелигін, — це п’ятидесятивідсоткова доларизація економіки. Через неї, а також через безліч макроекономічних шоків українці — як бізнес, так і решта громадян — розчарувалися в національній валюті.
А як повернути довіру? Перелигін вважає, що державі й Нацбанку в першу чергу слід почати боротьбу з трансакціями в іноземній валюті. Тому що вони годяться лише для експортних міжнародних операцій. Наш бізнес слід підводити до того, що йому вигідно використовувати національну валюту. Зовнішнім інвесторам і особливо пенсійним фондам треба дати гривневі інструменти внутрішнього інвестування. А для цього варто розвивати в країні борговий ринок. Але все це стане можливим, упевнений Перелигін, лише за умови розвитку в Україні дієвої системи нагляду за банківським сектором.
…
