Влада «годує» дерегуляцією український бізнес вже не один рік. Ще в квітні 2014-го парламент проголосував за законопроект, який одним махом скасував 113 дозвільних процедур, а також документів, які перешкоджали роботі підприємців і компаній. У лютому-березні 2015-го Верховна Рада знову повернулася до питання дерегуляції і прийняла ще два законопроекти. Завдяки їм бізнес позбувся 38 видів сертифікатів, ліцензій, дозволів. Крім того, на початку листопада депутати в першому читанні проголосували за кілька законопроектів, покликаних спростити митні процедури, скасувати ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів і обмежити права перевіряльників бізнес-осіб.
Усе вище перелічене звучить, звісно, як грандіозне досягнення влади. До того ж у Кабміні з великою гордістю говорять про те, що в нещодавно опублікованому рейтингу Doing Business Україна піднялася на чотири позиції, до 83-го місця. Але єдині здобутки – це спрощення реєстрації підприємств і власності, а також покращення умов підключення до електромереж. Разом з тим відмічено погіршення позицій у частині отримання дозволів на будівництво, у сфері захисту прав міноритарних акціонерів і, очікувано, – в оподаткуванні та отриманні кредитів.
«Найбільший регрес – у юридичному забезпеченні виконання контрактних зобов’язань, у тому числі й у рамках судових розглядів. Цей останній пункт відображає проблеми України в реалізації практично нерозпочатої судової реформи, яка залишається однією з головних перешкод для покращення бізнес-клімату в країні», – зазначає аналітик Bank Андрій Приходько.
Семимильні кроки назустріч бізнесу далеко не такі ефективні на практиці, якими вони здаються на папері. І це аж ніяк не домисли, а реальний досвід підприємців, які продовжують стикатися зі значним регуляторним тиском і казуїстикою чинного законодавства.
Основна проблема – збільшення кількості перевірок практично у всіх сферах. «Бізнес і досі відчуває тиск з боку перевіряючих органів. І часом правоту доводиться виборювати тільки в суді, а це відволікає людські та часові ресурси», – пояснює Ігор Краса.
Найбільш відчутно інтерес виріс з боку чиновників, які так чи інакше причетні до наповнення бюджету. У першу чергу мова йде про митну та фіскальну служби. «З нового досвіду – нюанси з ввезення устаткування, митні індикативи. Призначати індикативну вартість – прерогатива митників, при цьому вилка цін величезна. І далі за цією індикативною вартістю нараховуються податки; в такій ситуації складно говорити про те, що рішення держслужбовців не впливають на наш бізнес», – зазначає директор з маркетингу Андрій Євдокимов.
До податківців взагалі купа претензій, починаючи з процедур подання звітності, які все ще залишаються благодатним ґрунтом для корупції. «Один зі способів тиску – розрив в односторонньому порядку договору електронної звітності. За будь-якого приводу, а частіше без нього, податкова зупиняє дію договору, і підприємство не може ні зареєструвати податкові накладні, ні подати декларацію», – підкреслює засновник маркетплейсу Олександр Тен.
Гірше – тільки нескінченні парафії фіскалів. Хоча формально до 2017 року встановлено обмеження на перевірки бізнесу з оборотом до 20 млн гривень, ДФС це не лякає. Вона знаходить способи потрусити підприємців. Наприклад, покопатися в їхніх гріхах, допущених ще в 2012-2013 роках, або вимагати дозвільну документацію на той чи інший вид діяльності, звіряти суми в рамках податкового компромісу.
«Поки Міністерство фінансів зайнято реструктуризацією зовнішнього боргу, податкове відомство замість скорочення державного регулювання винаходить його нові способи. Яскравий приклад 2015-го – система електронного адміністрування ПДВ, яку посеред року було переведено, по суті, в ручне управління. Від’ємне значення ПДВ щодо розрахунків з бюджетом зникло з системи, а потім з’явилося через якийсь час і далеко не в усіх платників податків», – констатує керуючий партнер міжнародної аудиторської компанії Дмитро Сушко.
Тільки IT-ринок, як повідомив нещодавно перший заступник голови ДФС Сергій Білан, крім облав з боку правоохоронців, пережив з початку цього року майже 187 податкових перевірок. І це лише мізерна частина економіки. Що вже говорити про більші, бюджетоутворюючі галузі, орієнтовані на експорт.
Добре пам’ятають про бізнес й ті держструктури, які завжди відрізнялися хронічним крохоборством. Санітарно-епідеміологічна, пожежна, фітосанітарна і ветеринарна служби – всі ці відомства не втомлюються вставляти палиці в колеса.
«Ми постачаємо свіжі фрукти й овочі, і магазини при прийманні товару вимагають від нас цілий перелік документів. Чи потрібен цей ланцюжок зайвого витрачання зусиль нам, мережі, споживачеві? Не впевнений. Чи можна його якось оптимізувати з точки зору скорочення тимчасових витрат? Можна, якщо дуже захотіти», – коментує директор компанії Олександр Бродський.
«СЕС продовжує писати нам листи про необхідність купувати послуги із цькування щурів у певних організацій. Відбиваємося. Пожежники закидають постійними повідомленнями про перевірки, вимогами застрахувати добровільну дружину, виконати всі нездійсненні правила. Від них відбитися важче: подають до судів, приходять опечатувати, тому іноді доводиться платити, щоб відстали на півроку», – розповідає приватний підприємець Павло Себастьянович.
Ще більше проблем у компаній, які займаються нерухомістю, зовнішньоекономічною діяльністю, виробництвом. На них тиснуть не тільки фіскали, а й непідйомна структура Державної архітектурно-будівельної інспекції, їх душать норми валютного регулювання, стандартизації та сертифікації.
Хоча позитивні зміни для бізнесу тьмяніють на тлі інших проблем, ігнорувати їх не можна. «Успішно запущено сервіси єдиного вікна, електронного подання документів, відкриті списки», – перераховує директор сувенірної фабрики Максим Рудницький.
Один за одним відкриваються різноманітні державні реєстри, які позбавляють необхідності штовхатися по кабінетах чиновників, дозволяють отримувати різні довідки та виписки в режимі онлайн.
«Застосування екстериторіального принципу при реєстрації нерухомості та юридичних осіб зменшило черги. А деякі документи від державних органів можна отримати в електронному вигляді за лічені хвилини», – наводить приклад партнер адвокатської фірми Дмитро Овсій. Тільки от більшість цих процедур системно на бізнес не впливають і стосуються його епізодично. У той час як більш суттєві проблеми залишаються невирішеними. «Процедура ліквідації як була складною, так і залишилася. Зареєструвати компанію вдається за три дні, а ліквідувати можна роками», – констатує керуючий партнер консалтингової компанії Олена Пєшкова.
Втім, в уряду ще є невеликий часовий зазор. І багато чого залежить від податкової реформи, успішність якої жорстко зав’язана на дерегуляції. Крім того, спрощення умов для ведення бізнесу вже не перший рік вимагає МВФ. Але одна справа – показувати гарні цифри, і зовсім інша – реальні зміни. На жаль, з другим у реформаторів поки що проблеми.
…
